У зеленім картузі 
На одній стоїть нозі. 
Коло вуха китиця 
Щирим злотом світиться. 
Звичка в нього є ота: 
Він головку поверта
В бік, де сонце котиться, 
Родичем доводиться 
(Соняшник)

Золотисте ситечко
Покотилось в літечко.
Загляда в віконечко,
Наче справжнє сонечко 
(Соняшник)

Стоїть при дорозі на одній нозі,
Хто її зрушить — плакати мусить 
(Кропива)

Не оса, а жало має,
Не вогонь, а обпікає,
Коли йдете в ліс гуляти,
Обминіть її, малята.
(Кропива)
 

Перший раз цвіла— 
Жовтою була,
Як дозріла—побіліла, 
Схопилася, полетіла 
Знову десь рости 
Й жовто зацвісти 
(Кульбаба)

Сонечко в травах зійшло, 
Усміхнулось, розцвіло, 
Потім стало біле-біле
І за вітром полетіло 
(Кульбаба)

Квітка сонячна, красива,
Стане згодом сива-сива,
Вітерець її подмуха - 
Стане миттю сивим пухом.
(Кульбаба)
 

Я найперша зацвітаю 
Синім цвітом серед гаю, 
Відгадайте, що за квітка,
Бо мене не стане влітку 
(Пролісок)

Стоїть тичка,
На тичці—капличка
А всередині повно людей 
(Мак)

Запалали в чистім полі,          
Наче галстуки червоні.
То палає в полі так 
Польовий червоний... 
(Мак)

Взимку голо тут було, 
Навесні вогнем цвіло. 
Навесні вогнем цвіло, 
Влітку виросло село! 
Аж сто хат, аж сто хат 
На кілочках стоять. 
Хати щастям багаті — 
По сто діток у хаті.
По сто діток скрізь було. 
Отаке зросло село! 
(Мак)

Червона кожушинка, 
Всередині вітамінка. — 
Хто хоче зірвати,
Той поколеться 
(Шипшина)

Стережуть колючки їй
Цвіт весняний запашний,
А осінньої години - 
Червонясті намистини.
(Шипшина)

 

В біле плаття 
Убравшись, стояла.
А потім плаття зникло,
Згубилося, пропало.
Лиш ґудзики тримались
На ниточках все літо,
Щоб наче ті вуглинки
На сонці почорніти 
(Черемха)

Знають мене луг і води,
І криниці, й огороди,
І дівчина мене знає — 
В косу радо заплітає. 
Сніг потане — я радію,
Розвиваюсь, зеленію: 
В нічку зоряну, весняну 
Соловейків колихаю. 
Одягаюсь білим цвітом, 
Наливаюсь теплим літом. 
Осінь холодом повіє — 
Я шаріюсь — червонію. 
Знають мене луг і води,
І криниці, й огороди, 
І дівчина мене знає — 
В косу пишну заплітає, 
Діти, певне, мене знають, 
Швидко загадку вгадають, 
Бо нема тої людини,
Щоб не відала... 
(Калини)

Стоїть півень над водою 
З червоною бородою. 
Хто йде — за борідку щипне 
(Калина)

У вінку зеленолистім, 
У червоному намисті 
Видивляється у воду
На свою хорошу вроду 
(Калина)

Із зеленої сорочки, 
Що зіткав весною гай, 
Білі дивляться дзвіночки.
Як зовуть їх? Відгадай! 
(Конвалії)

Із перлин разочок,
Зелений листочок.
Аромат духмяний
Тішить ліс весняний. 
(Конвалія)

 

Жовтенька голівонька, 
Біленька хустинонька,
Що я за квітонька? 
(Ромашка)

Росіє ця лікувальна квітка, 
Опріч лісів, іще в полях. 
Аби її добути влітку,
Малі й дорослі знають шлях.
Шовково коси пломеніють,
Коли настоєм їх помиють.
А що, скажіть, за квітка, діти? 
(Ромашка)

Наче сонце, серединка,
Пелюстків біла хустинка.
Знає бджілка і мурашка,
Що звуть квіточку ...
(Ромашка)
 

Стоять в полі сестрички: 
Жовті очка, білі повічки 
(Ромашки)

У воді родяться, 
На воді красуються, 
У воду дивляться 
(Білі лілії)

Стоять красуні на воді, 
Вінки в них білі й золоті 
(Лілеї)

Одяглась у біле плаття,
Примостилась на лататті,
Задивилася у воду
На свою дівочу вроду.
(Лілея)

 

Я дзвіночок,  а не дзвоню,
Замість звуків — запах роню 
(Дзвіночки)

Квіточки маленькі —   
Суконьки синенькі.         
Радо сонечко вітають,     
Ніжним співом зустрічають. 
— Добрий день, комашки, 
І  жучки, й мурашки, 
З добрим ранком, коники, — 
Радо дзвонять...       
(Дзвоники)

Били мене, били, на шматки порвали, 
У воді мочили, по траві валяли.
Одну половину з кашею поїли,
Другу половину — на плечі наділи. 
(Льон)